К.р. з географії 6 клас
Твір на тему " Роль книги у сучасному житті людини?"
Роль книги у сучасному житті людини є дуже важливою. Французький письменник Вольтер писав: " Читаючи в перший раз гарну книгу, ми відчуваємо те ж почуття, як при знайомстві з новим другом. Знову прочитати вже читану книгу - значить побачити старого друга". Справді,коли її читаєш, то переживаєш за долю кожного героя, можеш переноситися в минуле і майбутнє. У того, хто читає, збільшується словниковий запас. Такій людині легше висловити думку. Також розвивається уява.
Я дуже люблю читати, тому не уявляю своє життя без книги.
Твір на тему " Які уроки дав мені Дік Сенд?"
Дік Сенд із твору " П'ятнадцятирічний капітан" дав мені надзвичайно важливий урок.
Кожні люди по-своєму особливі. Адже навіть сирота своєю працею може здобути успіху. Ніколи не потрібно здаватися! Якщо ми дійсно чогось дуже хочемо, то обов'язково досягнемо цього. Скільки б перешкод нам прийшлося подолати. Впевненість у собі - це велика внутрішня сила людини. Якщо ми не віримо у свої сили, то як прийдемо до досягнення мети?
Наслідуйте Діка Сенда, бо він своєю працею, терпінням, оптимізмом показав, що кожна людина має вірити в себе, тоді вона зможе все.
Урок 22
Тема: Поширення добра у світі
Мета: навчити дітей бути милосердними, відповідати добром на зло, сформувати думку: « За добрі вчинки Бог віддячить сторицею».
Розповісти про те, що добрий вчинок людини може бути прикладом для інших.
І. Хід уроку
1. Перевірка домашнього завдання
2. Приготування дітей до теми
Слово вчителя:
Доброго дня, любі діти! Епіграфом сьогоднішнього уроку є вислів талановитого поета і художника, прозаїка, пророка Тараса Григоровича Шевченка:
« Раз добром нагріте серце вік не охолоне»
Ці слова Ви зрозумієте в кінці уроку. Зараз я зачитаю Вам невелику історію- притчу про жінку-християнку, яка за зло віддячувала добром. Вона називається « Торжество добра».
Мешканці одного села усіляко переслідували жінку, яка стала християнкою. Коли вона йшла до церкви, на неї сипалися глузування, погрози, обмови. Всі знущання вона терпіла спокійно, покладаючись на Господа. Одного разу озлоблені селяни закидали її картоплею. Жінка ретельно повизбирувала картоплю, що лежала на землі, і склала її в одну купу. Мешканці злякалися, що сердита жінка тепер їх закидуватиме картоплею, і розійшлися.
Але жінка зібрала картоплю в мішок і пожертвувала її церкві. Це було навесні, перед падінням картоплі, і ця картопля, висаджена на церковній ділянці, чудово вродила.
Коли ми Божою силою оберігаємо серце від злоби й обурення, Господь покаже нам дорогу, де навіть злі наміри врешті – решт посприяють перемозі і торжеству добра.
1. Скажіть, будь ласка, чому люди усякого переслідували жінку?
2. Чим вони її закидали?
3. Чому люди пізніше розійшлися?
4. Що християнська зробила натомість?
5. Чи чудово вродила картопля на грядці церкви? Чому?
Гаразд, а тепер зачитаємо притчу про закваску.
( Вчитель читає вголос )
1. Що таке закваска?
2. Навіщо вона хлібові?
3. З чим уособлюється закваска?
4. Поміркуйте, яка етична вартість притчі?
Зараз я зачитаю Вам поезію вашого однолітка Ільчини Софії.
Плекай добро, бо не знаєш скільки років ще будеш жити.
Спробуйте творити!
Напиши поезію про Бога...
Про те, яка може великою його допомога
Коли ти ревно молишся йому.
І живемо ми для того тому...
1. Чи пробували себе в ролі поета?
2. Чи сподобався вам вірш?
3. Творити словами – це добрий вчинок? Чому?
Домашнє завдання:
Як розумію епіграф уроку?
Тема: Основа радості
Мета:
сформулювати правильне поняття радості, навчити учнів бути наполегливими у
своїх справах, радіти за успіхи ближнього, розкрити існування сліз радості.
І. Хід уроку:
1. Перевірка
домашнього завдання.
2.Приготування
дітей до теми
Слово вчителя:
Доброго дня,
шановні діти! Епіграфом сьогоднішнього уроку є слова Йоганна – Фрідріха
Шіллера:
«
Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно
любо нам
Увійти,
царице гожа,
В
твій пресвітлий дивний храм.»
Як Ви розумієте
ці слова?
(Відповідь учня)
Радість… Це
широке поняття. Ми повинні радіти кожній найменшій дрібниці. Також за успіхи
ближнього, але часто ми заздримо людям. Про це злісне почуття Ви дізнаєтеся у
історії – притчі про заздрість.
(Учитель читає
вголос)
У лікарні в одній палаті лежали два важкохворих чоловіки. Один лежав під
вікном. а ліжко іншого стояло біля дверей.- Що там видно у вікні? – якось запитав той, що лежав біля дверей.
-О! – пожвавішав перший. – Я бачу небо, хмари, подібні до звірів, озеро і ліс у далині…
Щодня той, хто лежав біля вікна, розповідав сусідові про те, що відбувається на дворі. Він бачив човна, рибалок зі щедрим уловом, дітей, що бавляться на березі, юних закоханих, що тримаються за руки і не відводять одне від одного блискучих очей.
Поки він спостерігав за усіма цими вельми цікавими подіями за вікном, його сусіда катувала глуха злість. Це несправедливо, міркував він. За які заслуги його поклали біля вікна, а не мене і чому я мушу дивитися на двері з облупленою фарбою, поки він милується краєвидом з вікна.
Одного разу той, хто лежав біля вікна сильно закашлявся і почав задихатися, він намагався дотягнутися до кнопки виклику медсестри, але йому забракло сил.
Сусід тільки спостерігав за тим, що відбувається. Він легко міг натиснути на свою кнопку, але не зробив цього.
Невдовзі перший затих і випростався у своїй постелі.
Коли його винесли сусід попросив медсестру щоб його самого переклали до вікна. Медсестра виконала прохання, перестелила постіль і переконавшись, що хворому зручно, попрямувала до дверей. Раптом її спинив здивований вигук:
-Як так може бути! Це вікно виходить на глуху сіру стіну. А той, хто помер розповідав мені, що бачив ліс, озеро, хмари, людей… Як же він міг усе це бачити з цього вікна?
Медсестра сумовито усміхнулася.
- Він не міг бачити взагалі; ваш покійний сусід був сліпий.
-Але навіщо?.. Навіщо він розповідав це все мені?
- Він мабуть хотів Вас трохи підбадьорити; у нього було добре серце…
«365 притч на щодень»
1.
Що бачив
через вікно важкохворий?
2.
Чому
сусід не натиснув на кнопку до медсестри, коли інший помирав?
3.
Що
виявилося натомість?
4.
Чим Вас
вразила ця притча?
Етичну вартість притчі Ви поясните
вдома.
Давайте запишемо нове визначення! Що
таке радість?
Радість –
позитивне відчуття втіхи, внутрішнього задоволення, в основі якого є любов до
Бога, ближнього та самого себе.
Чим вимірюється радість? Відповідь на це
запитання Ви дізнаєтеся в уривку тексту з газети.
Отже, чим вимірюється радість? Простим
індикатором є наша зовнішність, наша поведінка, наші слова. Вона вимірюється
усмішкою на обличчі християнина і тоді, коли той має, з людської точки зору,
причину радіти, і тоді, коли стиснутий лещатами труднощів. Вона вимірюється
словами вдячності Богові, які звучать із вуст спасенної Богом людини і яку
Господь веде по життю як полями благополуччя, так і долинами скорботи. Вона
вимірюється піснями радості, які линули з вуст апостолів, коли ті були у
в’язниці в кайданах. Вслухайтеся у слова великого страждальця за віру апостола
Павла, скільки радості та оптимізму в його словах: «Хто нас розлучить від
любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота,
чи небезпека, чи меч?.. Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.
Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє,
ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе
відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим.
8:35-39).
Життя християнина — це життя радості. Наші служіння повинні бути радісними: проповіді, пісні, молитви. Бо «Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога» (Пс. 46:6). І ця радість не має бути штучною. Іноді сучасні християни перевертають радість «з ніг на голову», через відповідні пісні, музику, спецефекти створюючи зовнішню атмосферу радості, щоб розбудити радість у дусі. Це, як мовиться у поширеному вислові, «розхитування дерева, щоб створити вітер».
Радійте Господом, не ховайте радості у шпарини серця, діліться радістю з тими, хто навколо вас, запалюйте їх радістю! «А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить Ім’я Твоє!» (Пс. 5:12).
Життя християнина — це життя радості. Наші служіння повинні бути радісними: проповіді, пісні, молитви. Бо «Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога» (Пс. 46:6). І ця радість не має бути штучною. Іноді сучасні християни перевертають радість «з ніг на голову», через відповідні пісні, музику, спецефекти створюючи зовнішню атмосферу радості, щоб розбудити радість у дусі. Це, як мовиться у поширеному вислові, «розхитування дерева, щоб створити вітер».
Радійте Господом, не ховайте радості у шпарини серця, діліться радістю з тими, хто навколо вас, запалюйте їх радістю! «А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить Ім’я Твоє!» (Пс. 5:12).
Дякую Вам за урок!
Домашнє завдання:
Написати етичну вартість притчі про
драхму.
Немає коментарів:
Дописати коментар